У Черкасах зупинки пріорітетніші за жертв насилля
Одним з найбільш дискусійних та «багатостраждальних» пунктів недавньо прийнятої Програми соціально-економічного розвитку було питання будівництва спеціально «кризового» центру для жертв сімейного насильства. І якщо багатомільоні видатки на різного роду «футуристичні» оглядові колеса і льодові палаци депутатами закладались та підтримувались без особливих питань, то от з «кризовим» центром виникли проблеми.
Попередні 5 млн грн скоротили в більш ніж десять разів, віддавши перевагу, зокрема, ремонту зупинок громадського транспорту. Чому так трапилось, - розбиралася Zabeba.
Про необхідність створення в Черкасах спеціалізованого центру для жінок, які постраждали від насильства, говорять давно. Своєрідний притулок для таких наразі існує лише на базі черкаської мережі ЛЖВ (людей, що живуть з ВІЛ/СНІДОМ), що вже давно вийшла за рамки підтримки лише хворих на ВІЛ та СНІД. Наразі, в організації зазначають: їм тісно. На 30 квадратах нині вживаються 4 жінки із двома дітьми, в той час, як про випадки сімейного насильства протягом року повідомляють сотнями.
Лише у цьому році по питанню зявилася конкретика, підкріплена цифрами: у проекті ПСЕРу фігурували 5 млн грн. видатків на ремонт приміщення, що мало бути облаштоване під такий центр.
Допомогти реалізувати «мрію» ГО «Черкаська мережа ЛЖВ» у Черкасах взялася громадський активіст КМГО "Молода Черкащина" Тетяна Кавальчук. Саме вона у кінці листопада 2016 року зареєструвала на сайті міськради петицію.
Під петицією підписалися необхідні 250 осіб. Але пройти неушкодженою через депутатські «фільтри» їй не вдалося. На бюджетній комісії, пропоновану суму конкретно скоротили, «зекономивши» більш ніж 4 мільйони. Із них 2 – направлять на ремонт приміщень Комітетів самоорганізації населення, ще 2 млн грн додали на ремонт зупинок громадського транспорту.
Як ми вже писали раніше, на ці роботи протягом 2016 року було витрачено майже 10 млн грн, а "екслюзивним" підрядником виступало приватне підприємство, директором якого є помічник голови бюджетної комісії Юрія Тренкіна – Євгеній Щербина. Підприємство, нагадаємо, зареєстроване за місцем громадської приймальні депутата.
Заради справедливості зазначимо, що в депкорпусі від самого початку не були в захваті від ідеї спрямувати таку серйозну суму на потреби громадської організації, хоч і з благородною метою.
Один з тих, хто був категорично проти – «свободівець» Максим Шило.
- Я не підтримав те, щоб громадській організації виділяли бюджетних 4 мільйони гривень фактично на ремонт власного приміщення. Я вважаю це зайвим витрачанням коштів, адже їх краще спрямувати на утеплення дитячих садочків, шкіл чи на ремонт доріг, - говорить депутат.
На його думку, перед тим, як надавати будь-яку фінансову допомогу певній організації, потрібно звертати увагу на вид її діяльності та ефективність роботи.
У підсумку в остаточному варіанті було ухвалено виділення лише 400 тисяч. Голова організації «Черкаська мережа ЛЖВ» Олена Стрижак зазначає, що цієї суми вистачить лише на оформлення проектно-коштористної докумертації на капремонт приміщення під центр. Цей процес триватиме два місяці. А вже до кінця року у приміщенні планують зробити ремонт.
Стрижак зазначає, що на площі в 600 кв. м зможе розмістити, як мінімум 50 жінок. Саме ж приміщення належить міськраді.
- Ми це приміщення орендуємо в департаменту економіки та розвитку. Саме на минулому засіданні сесії міськради нам його віддали за пільговою ціною – 1 гривня на рік. Я гадаю, що в 2017 році ми зробимо ремонт і зможемо запуститися в новому приміщенні. А поки триватимуть ремонтні роботи, будемо своїми силами облаштовувати приміщення та переїжджати, - говорить Стрижак.
Якщо на ремонт приміщення кошти БО Черкаська мережа ЛЖВ пообіцяла міська влада, то зі щорічним утриманням питання вирішуватимуть інакше.
- Ми порахували, що це близько 500 тисяч на рік. У нас буде мінімум чотири джерела фінансування: місцевий бюджет, міжнародні донори, приватні особи і бізнес, - говорить керівниця. Фінансової підтримки для матеріально-технічного забезпечення шукатимуть теж у цих джерел.
Про закиди щодо доцільності вона наводить аргументи. Так, за минулий рік у невеликій кімнаті, де нині функціонує жіночий кризовий центр, проживало 16 осіб. Нині мешкає 4 жінки, ще дві вагітні просять про надання їм притулку, але поки це не в силах організації.
А от в новому центрі буде 50 місць. Олена Стрижак каже, що ці місця будуть постійно заповнені, адже жінок, які звертаються за такою допомогою – багато. Лише за 10 місяців минулого року в місті зафіксували 1347 випадків насильства у сімї.
У планах БО – надавати послуги для жінок безкоштовно. Але кажуть, що все залежатиме від фінансових можливостей та спонсорської допомоги.
Насамкінець зазначимо, що у світлі ненайкращих перспектив виконання показників наповнення бюджету і явно «дефіцитної» програми соціально-економічного розвитку, реальність реалізації проекту реконструкції центру в цьому році викликає певні сумніви. Виготовлена проектно-кошторисна документація може пилитися роками в застінках департаменту соціальної політики. Єдине, що є в активі в ініціаторів проекту, це «слово» місцевих чиновників, про те, що кошти, які були зняті на засіданні бюджетної комісії, будуть нібито «повернуті» протягом року. Яка ціна цих слів - покаже час. А ми продовжуємо слідкувати за розвитком подій.
Валентин Коваль