Як у Києві судили мобілізованих сепаратистів з «днр»

Шевченківський районний суд Києва продовжує розглядати кримінальні справи так званих вояків з донецької народної республіки. Детальніше розповість Інформатор Гроші.

Про це ми дізналися з сайту Судовий репортер та з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Державна зрада, участь у терористичній організації та у непередбачених законом збройних формуваннях – солдатів із «днр» (з окупованих 8 років тому частей Донецької області) обвинувачують за цими трьома статтями Кримінального кодексу України. Кожен з трьох засуджених чудово розуміє українську і спілкується нею, за 8 років проживання у «республіці» вони не позбулися українського громадянства.

Засідання відбувалося у форматі телемосту – підсудні підключался зі Львівської області, де їх наразі тримають. Їх взяли у полон у квітні на Харківщині.

Перший обвинувачений – 21-річний рядовий Владислав Гросс з Макіївки. При цьому український паспорт він отримав у 2017 році у Маріуполі, хоча проживав у Макіївці.

24 лютого Гросса зарахували до 3-го батальйону 115 полку «народної міліції «днр» на посаду снайпера-радіотелефоніста. Він пояснює, що на контрольно-пропускних пунктах перевіряв документи жителів захоплених населених пунктів. Переконує, що нікого не вбивав і цінностей не забирав. Як зазначає хлопець з окупованих територій, він навіть не знав назву свого військового формування (поки це йому не повідомили сослуживці), ніхто не знав, куди їх везуть та для яких задач. Стверджує, що отримав зброю без боєзапасу.

За твердженням Владислава, він чергував на блокпосту сепаратистів на Харківщині, перевіряв прописку громадян України. «Якщо прописка не у тому місті, в якому був блокпост, то потрібно було сказати ціль перебування. Якщо б людина відмовилася сказати ціль свого перебування в даному місці, то потрібно було затримати», – каже підсудний. Також він відкидає будь-яку свою участь у збройному протистоянні проти підрозділів України.

На опублікованому в YouTube відео після затримання, Гросс розповідав, як його мобілізували та як він здався українським військовим. Говорив, що прийшло повідомлення від університету, де він навчається, з’явитися у військкомат в «обов’язковому порядку».

У матеріалах справи стверджується, що він мав скрутне матеріальне становище та 24 лютого 2022 року прибув добровільно у пункт мобілізації днр та отримав зброю.

Потім десь 5-6 березня їхній підрозділ зайшов на територію України з російського Бєлгорода. 27 квітня були взяті у полон українськими військовими у селищі Момотове. Там проросійські бойовики перевдягалися у цивільний одяг, щоб не стати мішенню для українських безпілотників. Поки проросійські бойовики сиділи у приватному будинку, їх знайшли солдати Збройних Сил України і запропонували здатися.

На суді адвокат просив суд  врахувати позитивні характеристики зі школи, університету і табору для військовополонених та «суворо не карати». Як стверджує уродженець Донеччини, він не хотів йти нікуди воювати, його змусили, як й інших студентів вузів так званої «днр». Свою провину визнав і розкаявся.

Владислава Гросса звинувачили у державній зраді (як громадянин України, перейшов на бік ворога під час воєнного стану), участі у терористічній організації (днр) та незаконному збройному формуванні.

Суд визнав Гросса винним та виніс вирок – 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Другий обвинувачений – студент-радіоінженер Донецького національного технічного університету, 24-річний рядовий Ігор Бутеєць з Шахтарська. 24 лютого він був мобілізований у «днр». На допиті у суді Бутеєць розповів, що до університету прийшли військові з автоматами, і під конвоєм забрали у військкомат. Форму отримав на м’ясокомбінаті у Донецьку. Про те, що почалася повномасштабна війна зрозумів «приблизно» 28 лютого.

Бутеєць — рядовий снайпер-телефоніст. На відео після потрапляння у полон він пояснив, як і скільки стріляв.

«(Стріляв) разів зо три: два рази на стрільбищі, один раз — у напрямку селища, по наказу… В приціл ми не бачили, нам сказали просто стріляти у бік і все… Ми не прицільною стрільбою, нам сказали зробити вигляд наступу… Нам сказали випустити дві обойми і піти», — каже посібник окупантів.

Він погодився з тим, що могли поранити когось мирного пострілами. У суді хлопець говорив, що гроші в армії «днр» тільки обіцяли, але ніхто їх не отримував. На запитання судді, де він хоче відбувати покарання, каже, що хотів би, щоб його обміняли. Обіцяє ховатися від військової влади так званої «днр», щоб знову не потрапити на війну проти України.

Ще один підсудний – 36-річний рядовий 3-го батальйону 115 полку «народної міліції «днр» Владислав Єгельницький. Дизайнер графіки, самоучка. Має лише 11 класів освіти. На суді заявив, що ніби-то не підлягає мобілізації. Взяв з собою «білий» квиток, отриманий ще «при Україні». Але не допомогло. У військкоматі сепаратистів йому сказали, що або піде воювати проти України, або опиниться за гратами на 5-10 років.

Під час суду виявилося, що батько дизайнера мешкає у Києві, але вони не спілкуються. Мати мобілізованого сепаратистами мешканця Донеччини не хоче виїздити з так званої «днр», на суді Владислав просив відпустити його додому та спробувати переконати свою матір поїхати звідти.

Він скаржиться, що усім, хто намагатиметься втекти з армії, погрожували розстрілом. Є ті, хто писали рапорти про перехід на альтернативну службу. Що з ними було далі –  невідомо. Також він каже, що є варіант прострелити собі ногу та поїхати у шпиталь, щоб не помирати на війні проти України або не потрапити у полон до українських військових.

По Бутейцю і Єгельницькому документи поки відсутні у судовому реєстрі. Тому інформації про те, як їх покарали, поки що немає.

Валерій Магланович